Ваша дитина іде в перший клас

Коли домашня дитина стає першокласником, то в його житті з'являється відповідальність і важливість, змінюється обстановка і коло знайомих. Як би добре не був би підготовлений малюк до школи, такий період є для нього великим навантаженням. Батькам дуже важливо допомагати йому в адаптації до нового життя.

Домашній дитина, яку виховували батьки без дитячого саду, може зіткнутися з деякими специфічними труднощами, які пов'язані з адаптацією у шкільному колективі. Фахівці кажуть, що гармонійно вписатися в нього в 6-7 років складніше, ніж в 2-4 роки. Адже вихователі дитячого саду всю свою увагу приділяють взаєминам дітей, а в школі головним є процес навчання.

Домашня дитина зможе зіткнутися з головною проблемою - це відсутність досвіду спілкування в дитячому суспільстві. У малюка, який не ходить в дитячий сад зазвичай відсутня комунікативна готовність до школи. Для того, щоб такі діти оволоділи навичками діяти спільно, грати, поступатися, підкорятися, необхідно записувати дитину на різні творчі заняття або розвиваючі та спортивні секції. Також помічником буде дворова гра з сусідськими хлопцями.

Батькам важливо, не прощати перших проявів дитячої егоїзму. Якщо домашня дитина поводиться подібним чином, то потрібно знайти спосіб, щоб пояснити дитині елементарні правила і норми, які необхідно виконувати при взаємодіях з оточуючими. Коли домашня дитина йде в перший клас, він повинен розуміти, що він не центр всесвіту, що в оточуючих його людей є свої потреби та бажання. Батькам потрібно частіше грати з малюком у рольові ігри. Так він навчиться узгоджувати свої дії з км-то еще. Домашній дитина повинна вміти не лише брати, а й віддавати. Завдання мам і тат - навчити його цьому.

Батькам потрібно орієнтувати дитину на процес навчання. Школа повинна залучати малюка своєю основною діяльністю, тобто навчанням. Потрібно розповідати дитині, що він буде вивчати в школі, як проходять уроки, як потрібно відповідати і як важливо і цікаво дізнаватися багато нового кожен день.

Домашня дитина може панічно боятися вчителя. У нього може відключатися увагу на уроках. Такий відхід у себе викликаний страхами малюка перед реальністю. Батькам необхідно пояснити малюку, чому вчитель веде себе таким чином. Розкажіть, чому він сердитися або критикує, чому може когось лаяти. Домашній дитина, яка йде в перший клас, повинен навчитися поважати дорослих, але не бояться їх. Дитині необхідний досвід спілкування з дорослими. Завдання батьків - забезпечити сприятливі умови для такого спілкування ще до школи.

Методичні рекомендації

АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ У ДНЗ

І.  Загальні відомості про заняття

Дата проведення, ДНЗ, група, прізвище, ім’я та по батькові вихователя, заняття, кількість дітей за списком, кількість присутніх, порядковий номер заняття за планом, де проводиться (у групі; актовій, спортивній залі; логопедичному кабінеті тощо).

Обстановка в групі: чистота, освітленість, провітряність, готовність дітей до заняття. Організація уваги і готовності дітей до роботи. Тривалість організаційного етапу. Тема і мета заняття.

 Тип і структура заняття

 Доцільність вибору типу і структури стосовно теми і дидактичної мети заняття. Послідовність окремих етапів заняття. Усвідомлення дітьми виконаних завдань. Ліквідація виявлених недоліків. Оцінювання знань, умінь і навичок дітей. Розподіл часу на занятті. Підбиття підсумків і завершення заняття. Своєчасність застосування ігрових моментів, фізпауз.

III.  Зміст заняття

Тема заняття та його відповідність змісту навчальної програми. Актуалізація і корекція опорних понять. Зв’язок із попереднім матеріалом, життям і досвідом дітей. Ефективність використання наочності і ТЗН; проблемність навчання; організація активного мислення. Ефективність методів і прийомів закріплення знань, організація колективних та індивідуальних форм роботи, у тому числі з дітьми із високим і низьким рівнем навчальної мотивації. Актуалізація почуттів і опорних знань.

Ефективність сприйняття й усвідомленості, рівень засвоєння нового матеріалу дітьми.

 Принципи, методи і прийоми навчання на занятті

Які принципи, методи і прийоми застосовував вихователь на занятті? (Можна принципи в таблиці: загально-дидактичні, загально-методичні, частково-методичні, спеціальні)

Чи відповідали вони змісту навчального матеріалу, меті і завданням заняття та віковим особливостям дітей?

Як дотримувався вихователь головних вимог до заняття (виховних, дидактичних, психологічних, санітарно-гігієнічних)? Як здійснювались на занятті дидактичні принципи?

Взаємозв’язок репродуктивної і творчої активності й пізнавальної самостійності дітей на занятті. Як розвивалися на занятті спостережливість і логічне мислення дітей? Чи використовувалися прийоми порівняння, протиставлення, узагальнення й систематизації? Як формувалися в дітей уміння вчитися, використовувати наукову інформацію? Прийоми забезпечення зворотного зв’язку для керування процесом засвоєння. Формування в дітей пізнавального інтересу, оцінно -контрольних суджень, навичок самоконтролю.

Оцінювання знань дітей. Чи було здійснено індивідуалізацію та диференціацію навчальних завдань?

 Поведінка дітей на занятті

Якою мірою діти залучені до активної розумово-пізнавальної праці? Спрямованість і сконцентрованість їхньої уваги. Дисципліна дітей на різних етапах заняття й методи та прийоми реагування вихователя на випадки порушення її. Ставлення дітей до вихователя. Прояви організаційної й пізнавальної самостійності дітей.

 Поведінка вихователя на занятті

Уміння володіти увагою дітей, організовувати їхню роботу, підвищувати активність, інтерес, увагу, тримати дисципліну, враховувати індивідуальні особливості кожного вихованця.

Стиль і тон у роботі (жвавий, рішучий, повільний, байдужий). Педагогічний такт. Спостережливість, вдумливість, витримка, винахідливість, емоційність.

 Зовнішній вигляд. Культура мовлення, поза, міміка, жестикуляція, охайність. Чи користується авторитетом у дітей?

VII. Висновки і пропозиції

 Досягнення мети. Виконання плану заняття. Обсяг і якість знань дітей. Виховне, освітнє і розвивальне значення заняття. Що цінного із цього заняття можна взяти для себе або рекомендувати для впровадження в практику інших колег? Поради вихователеві, як закріпити й удосконалити позитивні моменти заняття чи подолати недоліки.

ОРІЄНТОВНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ заняття

 І. Чи відповідає моє заняття програмі?

Чи правильно мною були визначені і розв’язані на занятті навчальні, виховні і

розвиваючі завдання?

Чи оптимально було визначено зміст заняття, чи відповідає він завданням?

Що було основним, найсуттєвішим на занятті?

Чи зуміла я акцентувати увагу дітей на його вивченні?

Чи вдало визначена структура заняття? Чи була організована на занятті робота із

формування основних умінь, навичок, інтересів дітей?

Які принципи, методи і засоби навчання були використані на занятті?

Чи були вдалими вибір і поєднання?

Які форми навчання (фронтальні, групові, індивідуальні) домінували на занятті?

Чи були вдалими їх вибір і поєднання?

Чи об’єктивно і коректно оцінені мною знання дітей?

Чи правильно здійснювався на занятті інструктаж, визначалися обсяг і складність

завдань?

Чи було воно диференційованим?

Що було зайвим у моїй діяльності і в діях дітей?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИХОВАТЕЛЮ ЩОДО

САМОАНАЛІЗУ ЗАНЯТТЯ

В основних нормативних документах дошкільної галузі освіти зазначається, що людина повинна виховуватись у нас непросто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки.

У ДНЗ заняття – організаційна форма навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання  всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.

Заняття можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв’язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення дітей концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби дітей у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного заняття мотивовані науковою сучасною педагогікою. Але всі вони не можуть бути здійснені без творчого ставлення вихователя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність педагога багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.

Аналізувати заняття потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.

З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна

здійснювати самоаналіз за такою схемою:

Які види змісту освіти передбачені навчальним планом заняття?

Чи відповідали принципи, методи і прийоми навчання видам змісту і на­вчальному матеріалу?

Рівні знань дітей перед заняттям (чи реалізовано наступність, не перевантаженість дітей).

Якого рівня знань досягнуто в результаті заняття (чи відповідає програмовому змісту)?

Ступінь усвідомлення знань дітьми.

Доцільність використання наочності і технічних засобів навчання.

Чи був на занятті необхідний емоційний клімат.

Чи була на занятті внутрішня логічна єдність.

Як реалізована виховна мета заняття.

Рівні засвоєння знань:

Рівень усвідомленого сприймання і запам’ ятовування. Він про­являється у відтворенні засвоєного.

Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації. 3. Рівень застосування знань і вмінь у новій ситуації. Тобто їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб діти досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні.

Вихователям слід пам’ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ

 1. Загальна психологічна спрямованість заняття:

– мотивація діяльності педагога й дітей на занятті (за обов’язком, за інтересом, за

традицією спільної діяльності);

– інтерес вихователя й дітей (до змісту, методів і форм).

 Реалізація ідей розвиваючого навчання:

– як здійснювалась робота щодо формування активності, самостійності й творчості;

– які засоби використовував педагог для постійного переходу від навчання до

самонавчання.

3. Організація пізнавальної діяльності на занятті:

– чи були установки на сприймання, запам’ятовування і роздуми (що сприйняти, що

завчити, що обговорити);

– як вихователь домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образність тощо);

– як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості);

– як розвивав пам’ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам’ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам’ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв);

– як розвивав мислення дітей, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генералізацію;

– як працював із поняттями, аргументами;

– як розвивав творчу уяву.

 Формування вмінь і навичок дітей:

– як формував загально навчальні вміння й навички;

– як вироблялися спеціальні вміння й навички;

– які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;

– яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування

вмінь і навичок;

– чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок

 Розвиток емоційно-вольової сфери дітей:

– які емоції дітей переважають на занятті;

– які засоби корекції емоцій використав вихователь на занятті;

– чи враховує педагог на занятті індивідуальні особливості й стан дитини;

– що робить для активізації вольової сфери у дітей;

– чи помічає дітей з агресивним і депресивним станом.

 Психологічна саморегуляція вихователя на занятті:

– яке творче самопочуття вихователя на занятті;

– який контакт з дітьми;

– як реагує вихователь на аналіз заняття.

СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ

Які форми співпраці педагог використовує на занятті.

Які стосунки між педагогом і дітьми на занятті (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, штучні, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо);

Як виконують діти доручення або вказівки вихователя (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввічливо-коректно);

Як спілкуються діти між собою на занятті. Чи допомагають один одному.

Чи захищають один одного.

Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що вивчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти.

Що особливо сподобалось дітям на занятті.

Чи дістали діти задоволення від заняття. А від чого вони із задо­воленням відмовилися б.

Який педагогічний такт вихователя. Чи завжди педагог на занятті ввічливий, тактовний, доброзичливий. Якщо не завжди, то чому.

Як інакше хотіли б діти побудувати стосунки з вихователем.

Які скарги має вихователь на дітей. Що хотів би змінити у стосунках із дітьми.

АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ З ПОЗИЦІЙ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Розвивальна мета. Методи і прийоми. Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, колективні, ігрові. Формування знань, умінь, навичок. Поняття, змістове узагальнення, робота зони найближчого розвитку, від абстрактного до конкретного, укрупнення дидактичних одиниць, підвищений темп, орієнтовна основа дій. Формування способів розумових дій. Доцільна навчальна діяльність, узагальнення, класифікація, судження, висновки, аналіз, синтез, формування самоорганізаційних механізмів особистості, творчість, пізнавальна мотивація, вольова мотивація, самонавчання, самоствердження (Я-концепція), саморегуляція. Принцип обліку індивідуальних особливостей. Індивідуальний підхід. Рівнева диференціація. Інші якості особистості.

АНАЛІЗ ВИХОВНИХ АСПЕКТІВ ЗАНЯТТЯ

Світоглядний напрямок

Особистість вихователя (приклад), оптимізм, стосунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля.

Навчальна праця на занятті.

Робоче місце, планування, активність, самостійність, повага до істини, старанність.

Виховання дисципліни.

Виховання дітей, дотримання порядку, відповідальність, уміння слухати, вимоги на занятті, тактовність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на: довірі, успіхові, інтересах.

Особистісний підхід на занятті.

Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога дітей, оцінювання дітей.

“Наше завдання – кожній дитині дати доступ до якісної освіти. Успіх України в тому, щоб побудувати суспільство освіченого загалу, бо кожна дитина, не залежно від її здібностей, має право на успіх в житті, на максимальне розкриття власних здібностей, яке може запропонувати якісна освіта”, - наголосила Лілія Гриневич.

Відділ освіти, молоді та спорту Голованівської районної державної адміністрації

Раайонний методичний кабінет

Методичні рекомендації щодо планування навчально-виховної роботи в різних вікових групах дошкільного закладу

 Для успішного здійснення завдань дошкільної освіти вирішальною має стати практика визнання пріоритету дитячого буття, за якої в центрі уваги є дитина з її природними нахилами, можливостями, прагненнями, інтересами тощо. Щоб забезпечити гармонійну єдність процесів виховання і навчання, спрямовану на розвиток і саморозвиток дітей, необхідне цілеспрямоване, раціональне планування. З цією метою було підготовлено інструктивно-методичний лист «Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі» Міністерства освіти і науки України від 01.10.2002 р. № 1/9-434.

Планування навчально-виховної роботи в різних вікових групах дошкільного закладу має відповідати низці сучасних вимог:

• орієнтуватися на пріоритетні потреби сьогодення у забезпеченні належної якості розвитку, вихованості і навченості дитини дошкільного віку;

• забезпечувати право дитини на реалізацію свого природного потенціалу, її основних життєвих тенденцій до самореалізації, саморозвитку і самозбереження;

• забезпечувати право педагога на свободу вибору під час визначення форми планів, напряму та змісту власної педагогічної діяльності;

• спиратися на досягнення психологічної, педагогічної та інших наук, передового педагогічного досвіду;

• органічно поєднувати формування базису особистісної культури дошкільника з національною культурою українського народу, культурними надбаннями попередніх поколінь і світової культури;

• здійснюватись на засадах доцільності, помірності, відповідності обраній стратегії та державній програмі; враховувати міжпредметні, інтегративні зв'язки, досягаючи взаємопроникнення і логічного підпорядкування всіх складових плану під час вибору тематики різних форм роботи з дітьми, визначення ускладнень змісту і методики їх проведення. Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.).

 Змінилася кількість і тривалість спеціально організованих групових занять з дітьми. Тривалість спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для дітей раннього віку від 1-3 років – до 10 хвилин, молодшого дошкільного віку – не бівльше  15 хвилин (5-6 занять на тиждень),середнього віку – 20 хв.; для дітей старшого дошкільного віку – від 25 хвилин (7-8 групових занять на тиждень). Під час складання розкладу занять необхідно враховувати їхнє домінуюче навантаження на дитину (психічне, фізичне, емоційне), передбачати раціональне чергування видів діяльності (розумова, рухова, практично-прикладна) на кожному з них та доцільне використання місць для проведення занять (зокрема, спортивної та музичної зали, студійних кімнат, ігрового, спортивного майданчика, квітника тощо).

Плануючи свою роботу, педагогам-вихователям різних вікових груп, музичним керівникам, інструкторам з фізичного виховання, вихователям з образотворчої діяльності та іншим фахівцям – важливо враховувати вимоги Базового компонента дошкільної освіти, чинних програм розвитку, навчання і виховання дітей; завдання та зміст заходів, закладених в річному плані роботи дошкільного навчального закладу.

При цьому слід забезпечити взаємозв'язок перспективного і поточного планування. Це дасть можливість поетапно реалізувати намічені цілі, конкретизуючи їх у певних формах роботи, освітніх завданнях до них.

Перспективне планування навчально-виховної роботи педагога – це прогнозування його освітньої діяльності на значну часову перспективу (від 1 місяця до 1 року), в якому фахівець передбачає власну систему педагогічних заходів, їх розподіл у часі, послідовність проведення. Воно допомагає вихователю надати педагогічному процесу в певній групі дітей більшої визначеності, цілеспрямованості, системності, забезпечити його поетапність. Його результатом є перспективні плани, які складаються у довільній формі (текстовій або графічній).

На місячну перспективу доцільно планувати сітки занять (зазначається розділ програми, тема і основна мета занять) і окремі види, форми роботи: ранкова гімнастика та гімнастика після денного сну (по 2 комплекси на місяць з визначенням ускладнень до кожного комплексу за тиждень); загартувальні заходи (назва, норми); робота з батьками вихованців конкретної вікової групи (загальні форми цієї роботи, теми, терміни проведення).

До перспективних планів належать також сітки ігрової, трудової діяльності, вивчення фізичних вправ, проведення свят, розваг тощо, які педагог укладає на різний термін. Зокрема, перспективні сітки проведення свят, розучування рухливих, музичних ігор зручно розробляти на весь навчальний рік; перспективні плани проведення розваг – на квартал чи півріччя; плани розучування фізичних вправ, музично-ритмічних рухів, творів для слухання музики і співів, уключення вправ до різних форм роботи з фізичного виховання, організації підготовчої роботи і проведення творчих ігор, праці в природі, господарсько-побутової, ручної праці (колективно чи підгрупами), систематичних спостережень в природі та довкіллі – на місяць або квартал. Запропоновані види перспективних планів (крім сіток проведення свят і розваг) не є обов’язковими. Вони служать допоміжним документом під час календарного планування і розробляються педагогами залежно від потреб, продиктованих конкретними умовами освітнього процесу, та власних творчих задумів практиків.

Оптимізувати педпроцес, допомогти вихователям (особливо молодим фахівцям) оволодіти навичками дієвого планування можуть перспективні плани за видами і формами організації дитячої діяльності, які особисто розробляються для різних вікових груп чи відбираються з кращого досвіду вихователями-методистами дошкільних закладів.

Поточне (календарно-тематичне) планування являє собою розподіл у часі на перспективу програмових завдань, тематичних взаємозв'язків у різних організаційних формах роботи з дітьми, передбачає застосування адекватних засобів, методів і прийомів навчально-виховної роботи залежно від вікових та індивідуальних особливостей дітей, етапу навчання, матеріальної бази, сезону, поточних календарних свят, громадських подій тощо у продуманій послідовності і раціональному поєднанні.

Результатом цього процесу є календарний план – один з видів ділової педагогічної документації, що складається вихователем як модель його персональної освітньої діяльності з певною групою дітей – неповторних особистостей на найближчий часовий відрізок.

Поточні (календарні) плани складаються на основі перспективних і також можуть мати довільну текстову форму або вкладатись у графічну схему (таблицю).

Найбільш поширеним є календарне планування роботи вихователя на один-два дні за наявності перспективної сітки занять на місяць, сіток ігрової, трудової діяльності тощо (за потреби), що дає можливість більш гнучко, ситуативно розподіляти програмні завдання. Вихователям-початківцям рекомендується складати персональні плани на один-два тижні для того, щоб краще бачити перспективу, якщо спостереження і аналіз їх роботи з боку завідувача та методиста дошкільного закладу доводять потребу такої вимоги.

Навчально-виховну роботу вихователів на щодень доцільно планувати з використанням різних підходів: за основними режимними моментами першої і другої половини дня, за видами дитячої діяльності та формами роботи педагога з дітьми тощо (див. додатки 1,2). Педагоги мають право використовувати і особисті раціональні підходи до планування освітнього процесу в групі. Важливо, щоб у розробці планів брали участь обидва вихователі.

Для планування за будь-якою схемою та за будь-якими підходами пропонуються такі форми запису до планів:

• занять: розділ програми, тема, програмові завдання (навчальні, розвивальні, виховні), матеріал та обладнання, хід у вигляді плану (молодим спеціалістам доцільно планувати хід занять у більш розгорнутій формі);

• ігор: назва, мета, атрибути, обладнання та інвентар, дозування, за потреби – ускладнення, основні прийоми керівництва;

• дитячої праці: вид праці, форма організації (чергування, доручення, колективна праця), зміст трудових завдань, мета, інвентар, основні прийоми проведення;

• спостережень, цільових прогулянок, екскурсій: об'єкт, мета, матеріал, перелік основних питань і завдань дітям;

• прогулянок-походів за межі дитячого садка: кінцевий пункт, спосіб пересування, тривалість, мета, інвентар, хід у формі плану-схеми з визначенням місць, тривалості і змісту відпочинку;

• самостійної діяльності дітей (рухової, художньої): назва форми роботи, матеріал та обладнання, за потреби – прийоми прямого керівництва;

• бесід (колективних, з підгрупами): тема, мета, запитання дітям, використані художні твори тощо.

• розваг (фізкультурних, музичних, літературних): вид розваги, тема (сценарій складається окремо, зокрема музкерівником чи інструктором з фізвиховання);

• індивідуальної роботи з дітьми: розділ програми чи напрям освітньої роботи, імена дітей, мета, завдання дітям, матеріал (інвентар);

• індивідуальної роботи з батьками: форма роботи, імена дітей, з батьками яких ця робота планується, тема, мета.

Доречно взяти за правило: під час складання календарних планів роботи уникати як багатослів'я, так і надмірного лаконізму; натомість використовувати чіткі і конкретні формулювання, які допоможуть зробити план дієвим, змістовним.

Музичні керівники, інструктори з фізичного виховання, вихователі з образотворчої діяльності та інші спеціалісти певного профілю свої плани освітньо-виховної роботи розробляють для кожної вікової групи окремо, на період від 1–2 тижнів до 1 місяця. У них вони відображають різні форми роботи з дітьми: заняття, індивідуальна робота, свята і розваги та інші, зумовлені особливостями змісту професійної діяльності фахівців.

Заняття з фізичної культури та образотворчої діяльності плануються на обраний педагогом відрізок часу з обов’язковим визначенням для кожного заняття дати проведення, програмових завдань, обладнання, інвентарю (матеріалів), перебігу заняття (зазначити послідовний перелік етапів заняття, завдань дітям, дозування, способи організації дітей, основні методи і прийоми роботи педагога з вихованцями (Додаток 3). Музичні заняття можна планувати за такою самою схемою. Практика свідчить і про раціональність помісячного планування програмового матеріалу до занять, що значно заощаджує час досвідченого педагога, вивільняє його для практичної роботи з дітьми. При цьому муз-керівник один раз на початку місяця визначає всі завдання з навчання дітей слухання музики, співів, музично-ритмічних рухів, гри на музичних інструментах, розвитку пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості та відбирає потрібний програмовий репертуар до кожного виду дитячої музичної діяльності, який буде опрацьовуватись на заняттях упродовж цього місяця (Додаток 4). З метою відображення періодичності подання репертуару з кожного виду музичної діяльності відповідно до етапів його розучування (первинне ознайомлення, поглиблене розучування, закріплення) та складності музичного твору треба у графі «Примітки» навпроти кожного твору зазначати кількість занять, відведених для його опрацювання.

Індивідуальну роботу з дітьми фахівці вузького профілю також планують для кожної вікової групи з перспективою на кілька днів у міру проведення занять, свят, розваг та підготовки до них, передбачаючи: з ким із дітей, з якою метою буде проведено цю роботу, які завдання пропонуються для вправляння дітей, які атрибути, матеріали, обладнання будуть використані.

Свята і розваги (фізкультурні, музичні, літературно-музичні) зазвичай плануються як окремий розділ чи додаток до річного плану роботи дошкільного закладу. Проте плани цих заходів мають бути у кожного спеціаліста, відповідального за цей напрям. Найзручнішою формою таких планів є графічна. Тут варто зазначити місяць, числа проведення, види і теми дозвіль, вікові групи; у графі «Примітки» педагог робить записи про можливі зміни в строках, тематиці, підготовчу роботу тощо (Додаток 5). Сценарії дозвіль розробляються окремо.

Важливо узгоджувати зміст особистих планів спеціалістів з планами роботи вихователів.

Освітній процес з дітьми, які обслуговуються психологічною службою дошкільного навчального закладу, здійснюється за індивідуальними планами практичного психолога (річним, місячним), затвердженими керівником дошкільного закладу і узгодженими з місцевим органом управління освітою (районним (міським) центром практичної психології і соціальної роботи). Зміст і форму складання цих планів визначено у Положенні про психологічну службу системи освіти України від ЗО. 12.99 р. № 922/4215 та листом Міністерства освіти і науки України щодо планування діяльності. ведення документації і звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти України від 27.08.2000 р. № 1/9-352. Ці плани бажано складати, відображаючи основні види діяльності психологів (діагностика, корекція, реабілітація, профілактика, прогностика) у напрямі консультативно-методичної допомоги всім учасникам педагогічного процесу, просвітницько-пропагандистської роботи і превентивного виховання. Важливо передбачати в них зміст, термін проведення різних форм організації:

• співпраці з педагогічним колективом дошкільного закладу (вивчення запитів вихователів та інших спеціалістів щодо розв'язання певних проблем);

• спільні заняття з метою підвищення рівня психологічної, соціально-педагогічної освіти вихователів; практична допомога їм у створенні розвивального середовища та сприятливого психологічного клімату в групах:

• підготовка психолого-педагогічних консиліумів для аналізу поведінки і розвитку дітей; проведення семінарів, дискусій, обговорень за запитами педагогів; аналіз планів роботи вихователів на предмет відповідності віку і можливостям дітей; проведення психотерапевтичної роботи з вихователями;

• надання психолого-педагогічної допомоги їм у гострих конфліктних, кризових, стихійних ситуаціях; консультування педагогів з особистих проблем;

• роботи з батьками вихованців дошкільного закладу: консультативна робота (індивідуальні, родинні, групові консультації), підвищення рівня психологічної і соціально-педагогічної освіти батьків (лекції на зборах, факультативах, оформлення стендів, листівок, папок з інформацією фахівців, залучення до користування психолого-педагогічною бібліотекою), профілактично корекційна робота з батьками (лекції, групові та індивідуальні бесіди, тренінги, дискусії, рольові ігри тощо);

• роботи з дітьми у розвивальному напрямі (опрацювання загальних та профільних програм розвитку, навчання і виховання дітей; розвивальні заняття з окремими дітьми, з групами дітей, зокрема в руслі виховної роботи з дітьми, разом з дітьми та батьками), з метою вивчення дитини, діагностики та профілактики і корекції (обстеження дітей, організація ігрової, комунікативної, пізнавальної, зображувальної тощо; діяльності у формі індивідуальних і підгрупових ігор, вправ, занять з дітьми та разом з дітьми, батьками і вихователями);

• дослідницько-пошукової діяльності, обміну досвідом та підвищення кваліфікації (вивчення відповідної фахової літератури; визначення кола питань, які вимагають розв'язання в дошкільному закладі; апробація нових методик та їх адаптація до місцевих умов, розробка власних методик, участь в роботі профільних науково-практичних семінарів, методоб'єднань, конференцій, навчання на курсах інститутів післядипломної освіти, тренінгах. (Останні два змістові напрями можна розкрити у річному плані роботи дошкільного закладу.)

Варто застерегти педагогів і психологів від шаблонного планування, під час якого копіюються минулорічні плани, готові методичні розробки з друкованих посібників без урахування особливостей цього дитячого колективу, можливостей предметного середовища, творчого потенціалу самого фахівця та інших чинників, що вносять специфіку в його роботу.

Мета цих методичних рекомендацій – не догматизувати планування освітнього процесу, підводячи його під наведені схеми, а зорієнтувати практиків на забезпечення єдності творчого і раціонального підходів.

Додаток 1

Орієнтовна схема календарного планування освітньої роботи вихователя за основними режимними моментами першої і другої половин дня

Перша половина дня

Ранок

-           ігри,      -  бесіди, -   спостереження, -   праця,  -   індивідуальна робота з дітьми

Заняття

             Тема.

             Програмовий зміст.

             Матеріал.

             Хід заняття

 Прогулянка

-           спостереження,

-           дидактичні ігри,

-            різні види праці (в природі)

-           індивідуальна робота з дітьми

-           самостійна рухова діяльність дітей

-           Ігри спортивні ігри та вправи,

-           екскурсії, походи за межі дитсадка,

Друга половина дня

-           індивідуальна робота з різних розділів програми

 різні види праці (ручна, господарсько-побутова, в природі) в різних формах

-           спостереження,

-           Самостійна художня діяльність дітей

(образотворча, художньо-оформлювальна, мовленнєва, музична, театралізована)  

-           Різні види театрів (ляльковий, тіньовий, іграшок тощо),

-            ігри - драматизації,

-           інсценізації,

-           концерти,

-           фізкультурні, музичні, літературні дозвілля

-           ігри,

-           самостійна рухова діяльність дітей,

-           індивідуальна робота з батьками,

* На другу половину дня можна запланувати і роботу занять гуртків згідно з планами керівників гуртків.

Додаток 2

Орієнтовна схема календарного планування освітньої роботи вихователя за видами дитячої діяльності та формами роботи педагога з дітьми

Ігрова діяльність

 Різні види ігор: сюжетно-рольові, будівельно-конструктивні, драматизації, дидактичні тощо

Навчальна діяльність

Заняття з різних розділів програми (тема, програмовий зміст, матеріал, хід заняття)

Трудова діяльність

Різні види і форми праці

Комунікативна діяльність

 Індивідуальні, підгрупові, колективні бесіди з дітьми на особистісні, морально-етичні теми, організація і розігрування ситуацій міжособистісного спілкування тощо

Пізнавальна діяльність

 Спостереження, цільові прогулянки, екскурсії, дитяче експериментування досліди, читання художньої літератури тощо

Рухова діяльність Рухливі ігри, елементи спортивних ігор та вправ, фізкультурні свята і розваги; прогулянки-походи за межі дитячого садка, самостійна рухова діяльність дітей тощо

Гурткова робота

Тематика гурткових занять згідно з плащами керівників гуртків

Індивідуальна робота з дітьми та батьками

 Індивідуальна робота з дітьми з різних розділів програми (ігри, вправи, бесіди, розмови та ін. форми), індивідуальні бесіди, розмови, консультації для батьків

Додаток 3

Орієнтовна схема календарного плануванню занять з фізичної культури, образотворчої діяльності

Дата

Програмові завдання (навчальні, розвивальні, виховні)

 Обладнання, інвентар (матеріали)

 Хід заняття

Примітки

Додаток 4

Орієнтовна схема календарного планування програмового матеріалу

для занять з музичного виховання

Місяць,

дата проведення занять

Види музичної діяльності

Програмові завдання

Репертуар

Примітки

Додаток 5

Орієнтовна схема планування свят і розваг

(фізкультурних, музичних, літературно-музичних)

Місяць

Дата

Вид і тема дозвілля

Вікові групи

Схема аналізу заняття 

Вид заняття, тема;

-          Програмовий зміст – відповідність матеріалу вимогам програми ДНЗ, його доступність, чіткість;

-          Підготовка до заняття – добір необхідного дидактичного матеріалу (посібників, іграшок), створення умов для проведення заняття, підготовка приміщення, обладнання, сприяння виникнення інтересу у дітей до даного заняття;

-          Хід заняття:

· Початок заняття – форма залучення дітей до заняття, звертання вихователя до дітей, емоційний стан вихователя, використання ігрового прийому, чіткість поставленого перед дітьми завдання, вказівок;

· Продумання етапів заняття;

· Основний метод заняття – доцільність його використання, методичні прийоми використані вихователем у ході заняття, характер навчання на занятті у відповідності з віком дітей;

· Стан дитячого колективу в ході заняття, стійкість уваги, інтерес, активність у виконанні завдання і дисципліна дітей;

· Індивідуальна робота з дітьми;

· Поведінка вихователя, тон, характер звертання до дітей, культура мови;

· Закінчення заняття – форма проведення заняття, підведення підсумків, перегляд дитячих робіт, їх оцінка, стан дитячого колективу у кінці заняття: бадьорість, задоволення від виконаної роботи чи навпаки;

· Висновки – тривалість заняття, виконання наміченого плану, результат запитань заняття, оцінка засвоєння дітьми програмового змісту.